Кафедра загальної психології
Завідувач кафедри:
Доктор психологічних наук, доцент
Професорсько-викладацький склад:
Доктор психологічних наук, професор
Кандидат психологічних наук, доцент
Кандидат психологічних наук, доцент
Кандидат психологічних наук, доцент
Кандидат психологічних наук, доцент
Кандидат психологічних наук, доцент
Кандидат психологічних наук, доцент
Історична довідка
Кафедра загальної психології (спочатку кафедра психології) була утворена у 1963 р. за ініціативою проф. П.І Зінченко, який очолював її до 1977 р. Подальший розвиток кафедри пов'язаний з ім'ям його учня професора Г.К.Середи. На базі кафедри було відкрите відділення психології біологічного факультету, а потім сформувалась кафедра прикладної психології.
Галузь дослідження
Головними напрямками наукового пошуку кафедри загальної психології залишаються проблеми психології пізнавальних процесів, і перш за все механізмів та закономірностей функціонування пам'яті, а також психології розвитку. Суцільна лінія розвитку просліджується в контексті різних соціальних інновацій, перш за все - освітніх. Вивчається розвиток в рамках ведучих типів діяльності - у молодшому шкільному, підлітковому, юнацькому та студентському віці.
Найбільш відомі досягнення
Класичні дослідження мимовільного запам'ятовування, виконані видатним вітчизняним психологом П.І.Зінченко, є загально визнаним здобутком харківської психологічної школи. Він є засновником школи психології пам'яті. Його монографія, присвячена цій темі, була удостоєна премії ім. К.Д.Ушинського.
У 80-і роки Г.К.Середа створив загальну теоретичну модель пам'яті з позицій системно-діяльнісного підходу. Йому належать ідеї рівневого підходу до пам'яті та її футурогенної природи. Г.К.Середою та співробітниками кафедри був здійснений не тільки широкий обсяг теоретичних досліджень, але й прикладних, особливо в сфері навчання та інженерної психології.
Всебічно вивчаються закономірності колективної та історичної пам'яті (проф. О.Ф. Іванова, доц. Заїка Є.В.).
У контексті психології розвивального навчання досліджується розвиток особистості у молодшому шкільному, підлітковому, юнацькому та студентському віці. Фундаментальні дослідження які проводились в межах цього наукового напрямку в 90-х роках знайшли широке практичне втілення у побудові системи розвивального навчання України та інших країн.